Офіційний сайт

До цього терміну вже всі звикли, але що це таке?

Інтуітивно: інтернет-об'єкт, що створений і підтримується під контролем адміністрації.

Юридично: інтернет-об'єкт, створення і експлуатація якого визначені певними методичними та організаційними документами, затвердженими у встановленому порядку.

На сайті Мінкульту Положення про жоден сайт нема. Як і наказу чи розпорядження. Ані про офіційний (чи ще якийсь) сайт самого міністерства, ані про сайт бібліотеки як одного з основних, базових підрозділів системи закладів культури. Відтак можемо покладатись на визначення інтуітивне.

1. Що маємо показати на офіційному сайті?

Покладатись для чого? А для того, щоб поміркувати, що має бути на тому сайті? Бо раніше ж ніхто навіть не уявляв собі, що бібліотека може мати більше одного сайту. Сьогодні така можливість з'являється. Власний сайт може мати, скажімо, той або інший відділ, філія, гурток чи клуб, створений при бібліотеці її читачами (або клієнтами, що бібліотеку фізично не відвідують). Постає питання якогось розподілу, розмежування інформації, представленої на офіційному і інших сайтах. Втім, не тільки сайтах, а ще й на сторінках чи у групах Фейсбук. То що маємо обов'язково показати на офіційному задля того, аби коротко але повно представити відвідувачу свою бібліотеку?

1. Назва у відповідності до офіційної (ЦБС, філія, дитяча) включно зі сполученням "офіційний сайт" або без нього. Не варто забувати про те, що саме через назву пошукові системи знаходять сайти у відповідності з запитами користувачів.
2. Адреса (бажано зі схемою). Приклад
3. Режим роботи.
4. Структура підрозділів, склад персоналу (з означенням спеціалізації), контакти (в тому числі Е:мейл і Фейсбук).
5. Новини, події (в тому числі анонси, об'яви, запрошення тощо).
6. План роботи.
7. Довідкова інформація загального користування (влада, транспорт, комунальні служби, тощо).
8. Корисні посилання бібліотечної галузі.
9. ...

Щось ще? Може історія бібліотеки? Чи краєзнавча інформація? Чи щось, пов'язане з чимось унікальним, важливим саме для цієї бібліотеки? Чому ні - будь ласка, але не в замін того, про що йшлось вище, а на додаток.

2. А як же Фейсбук?

Дійсно, може ж бути в нас і офіційна сторінка Фейсбук. Мабуть, вона теж бажана, правда? Що назва має бути точно така, як у офіційного сайту, то це зрозуміло. І що розділ новин чи подій варто дублювати (можна посиланнями на сайт) сумнівів не викликає. А решту розділів сайту дублювати і не потрібно - є ж посилання на той офіційний сайт. А як там якісь зміни, то на сторінці про це з'явиться повідомлення, саме про зміни, доповнення, запрошення їх переглянути. Отже, офіційна сторінка є скороченим варіантом сайту, орієнтованим на те, щоб презентувати бібліотеку саме у соцмережі.

Інша справа дискусійні групи. Вони є абсолютно необов'язковими. Більше того, це підпорядкований елемент кластеру, тобто комплекту інтернет-об'єктів, що презентують бібліотеку. І група, зауважимо, завжди належна якомусь елементу організаційної структури. А може бути офіційна група? Важко уявити. У складі всіх наявних співробітників? А навіщо?

А що робити, як ми вже зареєстрували акаунт Фейсбук на прізвище Бібліотека Х? Це видається рішенням помилковим. Оманливим. Адже Фейсбук вважає цей об'єкт відображенням фізичної особи і виникають колізії різного порядку. Співробітник, якому доручено вести сторінку, втрачає власну особистість. Або навпаки: її втрачають всі інші, яких своєю назвою затулила бібліотека.

Але в чому джерело, причина реєстрації бібліотеки в Фейсбуці у якості фізичної особи? Вона, мабуть, в тому, що не маючи з одного боку великого досвіду, а з іншого - великих планів використання соцмереж, люди чинили у найпростіший спосіб. Ну, для початку роботи цього достатньо, але з часом цей момент потребує осмислення.

Будь який бібліотекар, який починає працювати в соцмережах, набуває статусу публічної особи. Чи це відбувається в перший день його роботи в залі абоненменту? Ну, цей статус. У будь-якому разі бібліотекар має бути готовий до того, що до нього рано чи пізно через мережу звернуться незнайомі люди, не кажучи вже про читачів бібліотеки. А як бути з приватним життям? Шляхом розділення своїх контактів по ступеням близькості і відповідної адресації повідомлень: публічних - загалу, а приватних - обмеженому колу. Докладніше у Практичній вправі.

Тепер давайте подумаємо, оцей офіційний сайт, кластер, розділення контактів - чи це питання, над якими має замислюватись бібліотекар? Може це справа програмістів, дослідницьких центрів?