Ось про цей: https://libinnovate.wordpress.com/2014/05/28/%d0%b4%d1%8f%d0%ba%d1%83%d1%8e-%d0%b7%d0%b0-%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%b3%d1%83-%d1%82%d0%b0-%d1%81%d0%bf%d1%96%d0%bb%d0%ba%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f/#comments
Я так зрадів, коли його знайшов, поставив лайк (здивувався, що перший), аж тоді побачив, що блог закритий рік тому. Сподіваюсь, то був крок тимчасовий, ми тут про це поговоримо і той блог поновимо, хоча і в новій якості. Я буду пропонувати кластер - це я знаю точно, але аргументацію треба зібрати.
А. Для початку зацитуємо:
1. Лариса Василівна
Валентино Степанівно! А може Ви все-таки залишитесь у блогосфері? Ви ж знаєте, блог – це не якась там жалюгідна сторінка у Фейсбуці. Блог – це “площадка” для широкого і демократичного громадського обговорення професійних питань бібліотекарів, а фейсбук – більш обмежений засіб. Краще тільки сайт! Переміщаючи своє представництво в Інтернеті у FB, Ви дуже скорочуєте свою аудиторію. Потенційну і фактичну.
2. Весела
Якби пан Васильєв з президії УБА був справжнім мужчиною, то запропонував би закрити свій блог :) На захист блогу “ВП”. Та мабуть такого не станеться, і тому будемо ми ще довго “просвіщатись” і “насолоджувавтись” його постами, а блога “ВП” в Мережі більш не буде…
І на ту ж тему: Люба і Наташа
Чого гріха таїти, недолюблювали цей блог деякі члени президії УБА і сама Президент УБА :). Мабуть за демократію спілкування, вважаючи її надмірною. А принципові члени президії УБА чомусь ховалися за ніками. Та нічого, разом з блогом “ВП” ми-бібліотекарі долали у ці роки рабів всередині себе разом з усім народом. І тепер ми вже інші.
3. Багато-багато хто
Вдячність, позитивні оцінки, жалкування, що закривається.
4. Оксана Леонидовна
Сегодня утром услышала о намерении “ВП” закрыть этот свой блог. Подумала: “хозяин – барин”. Хозяйка захотела – хозяйка сделала, и ничего в этом аморального, а тем более криминального нет. Но зачем же банить комментарии посетителей уже теперь на последнем прощальном посте? Премодерация, цензура, всякое такое. Зачем? Выявляете сепаратистов? Смешно. Это мне лично совсем не понятно. Не понятно и всем моим домашним. Удивляются. Вот держу небольшой сборничек стихов Андрея Дементьева, а там читаю вот эти строки:
5. Tetiana Mykytiuk
Якщо це означає, що в цьому блозі спілкування більше не буде продовжуватися, то сумно… Багато Ваших читачів якщо і не коментували дописи, то завжди уважно їх читали.
6. Ніна Савкіна
Велика подяка за блог. Жаль, що власником блогу чи волонтерами не проведено дослідження і не оголошено, чому дописувачі довго не затримувались на блозі. Вочевидь, що дуже швидко одних змінювали інші за декілька місяців, а то й тижнів, а відносно постійних можна перерахувати на пальцях однієї руки. Побажала би блогу “ВП” дюжину справжніх відданих активістів, патріотів розвитку українських бібліотек, та вже мабуть запізно… Усі сподівання на нову хвилю.
7. Мимолетный
Многие библиотечные блогеры пытаются “писать” свои блоги неким идеальным, а точнее “прилизанным” образом, как роман, например :) – все острое – в урну (Delete). И это их большая ошибка. Зайдешь иной раз на такой блог, а там одни “уси-пуси” :) неприятно. На мой взгляд блог “пишут” автор и посетители блога вместе, вдумчивый автор и огромное количество посетителей! Кто во что горазд, но вместе. Пусть и с ошибками, но честно. И вот сила настоящего блога – в многообразии взаимно не соединенных мнений совершенно разных людей. В рамках тем постов конечно же. Так, действительно, связной линии на таком блоге не заметно, но в том то и сила блога, такое его амплуа. А когда автор или модератор боится, чтобы в его блог “не гадили”, то такой блог лишен жизни, он мертвый и бесполезный. Этот блог “ВП” таким не был, или был не всегда. Он последние года три имел тенденцию быть настоящим блогом. И он таким почти стал. Как минимум он был живой и не покрывался плесенью искусственного прилизывания удалением “ненужных” комментариев. За это я лично Валентине Степановне низко вклоняюсь. А “шишки” на лбу за такое отношение к блоговой публицистике со временем заживут :) Или останутся на память :), что тоже совсем не плохо, ведь орденов и медалей здесь вообще не полагается :) Спасибо!
8. І на останок як резюме від ВП
Колеги! Дякую за зворушливі слова! Дуже багато компліментів. Почитаю-почитаю і передумаю закривати блог :-) Це я шуткую. Ми всі змінилися… Давайте відкривати блоги, майданчики для спілкування. Перевага нинішнього часу, що ми це все можемо робити, кожен. Головне – хист, бажання, чесність і професіоналізм. Правда, ще треба й досить багато часу, особливо, якщо багато людей коментують. Тож, хто готовий – до роботи!
Б. Тепер прокоментуємо,
маючи на увазі саме питання блогів і соцмереж у професійній діяльності Бібліотеки (нагадаю, в рамках цього блогу Бібліотека - то спільнота бібліотекарів бібліотек районних центрів).
Я так зрадів, коли його знайшов, поставив лайк (здивувався, що перший), аж тоді побачив, що блог закритий рік тому. Сподіваюсь, то був крок тимчасовий, ми тут про це поговоримо і той блог поновимо, хоча і в новій якості. Я буду пропонувати кластер - це я знаю точно, але аргументацію треба зібрати.
А. Для початку зацитуємо:
1. Лариса Василівна
Валентино Степанівно! А може Ви все-таки залишитесь у блогосфері? Ви ж знаєте, блог – це не якась там жалюгідна сторінка у Фейсбуці. Блог – це “площадка” для широкого і демократичного громадського обговорення професійних питань бібліотекарів, а фейсбук – більш обмежений засіб. Краще тільки сайт! Переміщаючи своє представництво в Інтернеті у FB, Ви дуже скорочуєте свою аудиторію. Потенційну і фактичну.
2. Весела
Якби пан Васильєв з президії УБА був справжнім мужчиною, то запропонував би закрити свій блог :) На захист блогу “ВП”. Та мабуть такого не станеться, і тому будемо ми ще довго “просвіщатись” і “насолоджувавтись” його постами, а блога “ВП” в Мережі більш не буде…
І на ту ж тему: Люба і Наташа
Чого гріха таїти, недолюблювали цей блог деякі члени президії УБА і сама Президент УБА :). Мабуть за демократію спілкування, вважаючи її надмірною. А принципові члени президії УБА чомусь ховалися за ніками. Та нічого, разом з блогом “ВП” ми-бібліотекарі долали у ці роки рабів всередині себе разом з усім народом. І тепер ми вже інші.
3. Багато-багато хто
Вдячність, позитивні оцінки, жалкування, що закривається.
4. Оксана Леонидовна
Сегодня утром услышала о намерении “ВП” закрыть этот свой блог. Подумала: “хозяин – барин”. Хозяйка захотела – хозяйка сделала, и ничего в этом аморального, а тем более криминального нет. Но зачем же банить комментарии посетителей уже теперь на последнем прощальном посте? Премодерация, цензура, всякое такое. Зачем? Выявляете сепаратистов? Смешно. Это мне лично совсем не понятно. Не понятно и всем моим домашним. Удивляются. Вот держу небольшой сборничек стихов Андрея Дементьева, а там читаю вот эти строки:
5. Tetiana Mykytiuk
Якщо це означає, що в цьому блозі спілкування більше не буде продовжуватися, то сумно… Багато Ваших читачів якщо і не коментували дописи, то завжди уважно їх читали.
6. Ніна Савкіна
Велика подяка за блог. Жаль, що власником блогу чи волонтерами не проведено дослідження і не оголошено, чому дописувачі довго не затримувались на блозі. Вочевидь, що дуже швидко одних змінювали інші за декілька місяців, а то й тижнів, а відносно постійних можна перерахувати на пальцях однієї руки. Побажала би блогу “ВП” дюжину справжніх відданих активістів, патріотів розвитку українських бібліотек, та вже мабуть запізно… Усі сподівання на нову хвилю.
7. Мимолетный
Многие библиотечные блогеры пытаются “писать” свои блоги неким идеальным, а точнее “прилизанным” образом, как роман, например :) – все острое – в урну (Delete). И это их большая ошибка. Зайдешь иной раз на такой блог, а там одни “уси-пуси” :) неприятно. На мой взгляд блог “пишут” автор и посетители блога вместе, вдумчивый автор и огромное количество посетителей! Кто во что горазд, но вместе. Пусть и с ошибками, но честно. И вот сила настоящего блога – в многообразии взаимно не соединенных мнений совершенно разных людей. В рамках тем постов конечно же. Так, действительно, связной линии на таком блоге не заметно, но в том то и сила блога, такое его амплуа. А когда автор или модератор боится, чтобы в его блог “не гадили”, то такой блог лишен жизни, он мертвый и бесполезный. Этот блог “ВП” таким не был, или был не всегда. Он последние года три имел тенденцию быть настоящим блогом. И он таким почти стал. Как минимум он был живой и не покрывался плесенью искусственного прилизывания удалением “ненужных” комментариев. За это я лично Валентине Степановне низко вклоняюсь. А “шишки” на лбу за такое отношение к блоговой публицистике со временем заживут :) Или останутся на память :), что тоже совсем не плохо, ведь орденов и медалей здесь вообще не полагается :) Спасибо!
8. І на останок як резюме від ВП
Колеги! Дякую за зворушливі слова! Дуже багато компліментів. Почитаю-почитаю і передумаю закривати блог :-) Це я шуткую. Ми всі змінилися… Давайте відкривати блоги, майданчики для спілкування. Перевага нинішнього часу, що ми це все можемо робити, кожен. Головне – хист, бажання, чесність і професіоналізм. Правда, ще треба й досить багато часу, особливо, якщо багато людей коментують. Тож, хто готовий – до роботи!
Б. Тепер прокоментуємо,
маючи на увазі саме питання блогів і соцмереж у професійній діяльності Бібліотеки (нагадаю, в рамках цього блогу Бібліотека - то спільнота бібліотекарів бібліотек районних центрів).
1. Архітектура
Сайт, блог, об'єкт Фейсбуку (сторінка чи група) - то все підпорядковані, другорядні питання архітектури кластеру (грона об'єктів). А самі складові кластеру можуть бути сформовані на дуже різних платформах - це вже питання третього порядку. Першим же питанням стоїть: навіщо цей об'єкт створюється. Подивіться на тому блозі, про який ми говоримо зараз розділ Про блог - там написано. Або ось тут: https://www.facebook.com/groups/156317151100664/905111486221223/?comment_id=906207962778242¬if_t=group_comment_reply чи тут: http://www.librportal.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5&Itemid=28
І ось коли ми говоримо про архітектуру з позиції, скажімо, БА, то бачимо виразно: треба мати багато блогів, сайтів, груп. Присвячених різним питанням роботи галузі. Офіційні сайти - це обов'язково, нема питань, але можна їх продублювати і офіційними (!) сторінками. Що абсолютно не впливає на потребу в сторінках чи групах спеціалізованих. Зокрема, має бути щось присвячене районці, вона відрізняється від столичної бібліотеки. Подивіться на структуру сторінок цього учбового демо-сайту - згодні? Але це районка. Хіба міська бібліотека має бути орієнтована так само? Загалом, дуже, дуже складне питання. Науково значуще. Є в нас дослідники на Кафедрі?
Між іншим, всі ті посилання, що є в нашому горизонтальному меню - Бібліоміст, Бібліопортал, ПанБібліотекар - вони мають бути в тій великій архітектурі якось всі задіяні, відображені, включені. Адже справа одна, набагато буде краще, як на неї наваляться всі наявні сили. Хоча проблем тут багато. Що не робить їх автоматично невирішуваними. Адже у всіх нас вже є досвід, що накопичений роками роботи в Інтернеті, то і скористаємось.
2. Політика і ніки
Щодо політики - у сенсі внутрішніх питань впливу, авторитету, взаємовідносин, не того, що стосується влади і політичного процесу в державі.
Цього уникнути чи якось виключите неможливо, а надто у так званому жіночому колективі. Але досвід показує, що як люди нормально ставляться до своєї роботи, своїх колег, клієнтів (читачів), то все буде нормально.
А от питання ніків принципове. В професійних товариствах не є прийнятним фігуряти під ніком. В залежності від специфіки платформи це може бути і не здійсненним фізично, але як і можна зайти під ніком, то спільнота на таких дивиться з осудом, фактично не сприймає як рівного. Електронна етика.
3. Підтримка
Це надихає, свідчить про те, що треба йти далі. І зобов'язує.
4. Бан
Досвід свідчить, що найкращий засіб проти різних тролів - то не бан, а формування певного здорового духу спільноти. Вона ж професійна, люди зібрались, щоб обговорити важливі для них речі - які там тролі, тролі не мають жодного шансу. Та їм і нецікаво. Але, підкреслимо, мається на увазі саме професійна спільнота, а не загальноміський форум, де люди хочуть лаятись, звинувачувати владу взагалі і одне-одного зокрема. Це теж треба суспільству, то нехай буде. Десь.
А гострі пости - то найкраще, то найбільш цікве, важливе в цій справі, таке, що забезпечує розвиток. Гострі пости - то благословіння богів прогресу і розвитку.
5. Слухачі
Не треба забувати, що пропорція авторів, коментаторів і читачів вважається нормальною для форумів в ряду 1:10:100. Саме та мовчазна сотня і робить погоду в галузі. Так, небалакуча, скромна, але вона все чує і все розуміє. А з часом і починає говорити. До цього треба ще дійти, психологія.
6. Автори
Питання питань. Хоч форум і мікро-, але все ж таки ЗМІ. І головна задача модератора чи вже у цьому аспекті редактора сформувати, підібрати авторський колектив. Легко казати. Але треба й робити, це критичне питання цікавості форуму для відвідувачів.
7. Особиста позиція
Автор себе заперечив. Ніком. Тобто, з ним не можна не погодитись, але він особисто має зробити те, про що пише, замінивши нік на своє справжнє прізвище. Ні, це не просто. Підстави писати під ніком в нього були, це ж не підліток.
8. Далі буде
Ні, шановна Валентино Степанівно, кинути Ви не зможете, та й не треба цього робити. Інша справа, що на іншій основі, в іншому контексті, але ж досвід є, то його треба використовувати.
А заклик до того, щоб кожен - кожен - бібліотекар мав вміти і вести свій блог я просто готовий прибити цвяхами десь біля входу. На цей блог. Хоча я там написав дещо більш загального плану. Ну, менше з тим.
Сайт, блог, об'єкт Фейсбуку (сторінка чи група) - то все підпорядковані, другорядні питання архітектури кластеру (грона об'єктів). А самі складові кластеру можуть бути сформовані на дуже різних платформах - це вже питання третього порядку. Першим же питанням стоїть: навіщо цей об'єкт створюється. Подивіться на тому блозі, про який ми говоримо зараз розділ Про блог - там написано. Або ось тут: https://www.facebook.com/groups/156317151100664/905111486221223/?comment_id=906207962778242¬if_t=group_comment_reply чи тут: http://www.librportal.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5&Itemid=28
І ось коли ми говоримо про архітектуру з позиції, скажімо, БА, то бачимо виразно: треба мати багато блогів, сайтів, груп. Присвячених різним питанням роботи галузі. Офіційні сайти - це обов'язково, нема питань, але можна їх продублювати і офіційними (!) сторінками. Що абсолютно не впливає на потребу в сторінках чи групах спеціалізованих. Зокрема, має бути щось присвячене районці, вона відрізняється від столичної бібліотеки. Подивіться на структуру сторінок цього учбового демо-сайту - згодні? Але це районка. Хіба міська бібліотека має бути орієнтована так само? Загалом, дуже, дуже складне питання. Науково значуще. Є в нас дослідники на Кафедрі?
Між іншим, всі ті посилання, що є в нашому горизонтальному меню - Бібліоміст, Бібліопортал, ПанБібліотекар - вони мають бути в тій великій архітектурі якось всі задіяні, відображені, включені. Адже справа одна, набагато буде краще, як на неї наваляться всі наявні сили. Хоча проблем тут багато. Що не робить їх автоматично невирішуваними. Адже у всіх нас вже є досвід, що накопичений роками роботи в Інтернеті, то і скористаємось.
2. Політика і ніки
Щодо політики - у сенсі внутрішніх питань впливу, авторитету, взаємовідносин, не того, що стосується влади і політичного процесу в державі.
Цього уникнути чи якось виключите неможливо, а надто у так званому жіночому колективі. Але досвід показує, що як люди нормально ставляться до своєї роботи, своїх колег, клієнтів (читачів), то все буде нормально.
А от питання ніків принципове. В професійних товариствах не є прийнятним фігуряти під ніком. В залежності від специфіки платформи це може бути і не здійсненним фізично, але як і можна зайти під ніком, то спільнота на таких дивиться з осудом, фактично не сприймає як рівного. Електронна етика.
3. Підтримка
Це надихає, свідчить про те, що треба йти далі. І зобов'язує.
4. Бан
Досвід свідчить, що найкращий засіб проти різних тролів - то не бан, а формування певного здорового духу спільноти. Вона ж професійна, люди зібрались, щоб обговорити важливі для них речі - які там тролі, тролі не мають жодного шансу. Та їм і нецікаво. Але, підкреслимо, мається на увазі саме професійна спільнота, а не загальноміський форум, де люди хочуть лаятись, звинувачувати владу взагалі і одне-одного зокрема. Це теж треба суспільству, то нехай буде. Десь.
А гострі пости - то найкраще, то найбільш цікве, важливе в цій справі, таке, що забезпечує розвиток. Гострі пости - то благословіння богів прогресу і розвитку.
5. Слухачі
Не треба забувати, що пропорція авторів, коментаторів і читачів вважається нормальною для форумів в ряду 1:10:100. Саме та мовчазна сотня і робить погоду в галузі. Так, небалакуча, скромна, але вона все чує і все розуміє. А з часом і починає говорити. До цього треба ще дійти, психологія.
6. Автори
Питання питань. Хоч форум і мікро-, але все ж таки ЗМІ. І головна задача модератора чи вже у цьому аспекті редактора сформувати, підібрати авторський колектив. Легко казати. Але треба й робити, це критичне питання цікавості форуму для відвідувачів.
7. Особиста позиція
Автор себе заперечив. Ніком. Тобто, з ним не можна не погодитись, але він особисто має зробити те, про що пише, замінивши нік на своє справжнє прізвище. Ні, це не просто. Підстави писати під ніком в нього були, це ж не підліток.
8. Далі буде
Ні, шановна Валентино Степанівно, кинути Ви не зможете, та й не треба цього робити. Інша справа, що на іншій основі, в іншому контексті, але ж досвід є, то його треба використовувати.
А заклик до того, щоб кожен - кожен - бібліотекар мав вміти і вести свій блог я просто готовий прибити цвяхами десь біля входу. На цей блог. Хоча я там написав дещо більш загального плану. Ну, менше з тим.
Немає коментарів:
Дописати коментар